1877

Травня 26 (червня 7) Новоград-Волинський

Народилася Ольга, сестра Лесі (Документи, с. 131).

В цьому році

Леся почала вчитися вишивати. «Леся зосереджена і дуже вражлива. Багато часу присвячує вишиванню, могла навіть вишити батькові сорочку» (Хронологія).

1878

Серпня 20 – жовтня 20 (вересня 1 – листопада 2)

Лесині батьки їздили на всесвітню виставку в Париж, де зустрічалися з М. П. Драгомановим.

«1878 р. з чоловіком ми поїхали за кордон… Був придатний час до того, щоб побачитися з Михайлом, бо на той час була якраз Паризька всесвітня виставка, і думалось, що наша подорож під час неї не так-то кинеться в очі урядові. Брат тоді жив у Женеві, де друкував свої видання. Ми з ним з’їхались у Парижі …» (Спогади, с. 81).

Серпень – жовтень

Під час відсутності батьків доглядати дітей приїздить Олена Антонівна Косач, сестра Лесиного батька. Дружба з «тіткою Єлею» залишила помітний слід в житті і творчості поетеси (Спогади, с. 48).

Листопада 7 (19)

Наказом по міністерству внутрішніх справ П. А. Косача переведено на роботу до Луцька.

«…Батька нашого переведено з обжитого місця, щоб покарати за його «українофільство» та за побачення, під час подорожі до Парижа на виставку 1878 року, з емігрантом, батьковим другом, а материним братом Михайлом Петровичем Драгомановим» (Спогади, с. 44).

1879

Весна

Сім’я Косачів переїздить з Новограда-Волинського до Луцька (Спогади, с. 44 – 45).

Березня (після 13 (25)) Петербург

Заарештовано Олену Антонівну Косач, тітку Лесі, за участь у замаху на шефа жандармів Дрентельна; пізніше її вислано в Олонецьку губернію, а 1881 р. заслано до Сибіру на 5 років (м. Ялуторовськ Тюменської обл., а потім у м. Тюмень) (Деятели, Т. 2. Вып. 2. с. 659).

У цьому році

Батько Лесі Українки купив ділянку землі з будівлями в селі Колодяжному поблизу Ковеля, розпочали будівництво нового помешкання для родини (Леся Украинка в воспоминаниях современников. М., «Худ. литература», 1971, с. 55).

1879 (кінець року) – 1880 (початок)

Леся довідалася про арешт тітки Олени. Під враженням цієї звістки написала першу поезію «Надія» (Спогади, с. 48).